Офіційний сайт виконкому Кам`янської міської ради Офіційний веб-сайт Кам`янської міської ради

Про усиновлення дітей у Заводському районі

Створено: 2017-09-29 13:57:03Оновлено: 2017-09-29 14:14:23

Відповідно до Указу Президента України з 2008 року в нашій країні 30 вересня відзначається День усиновлення.     

УСИНОВЛЕННЯ є пріоритетною формою влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і формою сімейного виховання, яка найбільше враховує інтереси і потреби дитини.  Усиновлена дитина втрачає статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, вона виховується в родині, яка її усиновила, на правах сина або доньки і відповідно має право на майно та житло батьків. Тобто, всі обов’язки щодо виховання і повноцінного розвитку дитини переходять від держави до родини, а між батьками (усиновлювачами) та дитиною виникають взаємні права та обов’язки, які передбачені Сімейним кодексом України для батьків та їх біологічних дітей.

Службою у справах дітей адміністрації Заводського району Кам’янської міської ради постійно проводиться робота в даному напрямку.

На обліку служби станом на 01.10.2017р. перебуває 41 дитина-сирота та дитина, позбавлена батьківського піклування, які мають право на усиновлення, із них 18 дівчок та 23 хлопчика. Це діти, які на теперішній час виховуються в державних інтернатних закладах на повному державному утриманні або виховуються в прийомних сім’ях та дитячих будинках сімейного типу. Із числа дітей, які перебувають на обліку віком до 3-х років -2, від 3-х до 5 – 2,  від 6 до 10 – 10, від 11 до 17 - 27 дітей.

Спеціалістами служби складаються анкети на дітей та вносять до Єдиного електронного банку даних. Після закінчення річного строку перебування дитини на обліку службою направляються фото та поновлені дані про стан здоров’я дитини, фізичний та розумовий розвиток, відомості про місце проживання. Такі дані подаються щорічно до досягнення дитиною 7 років, а також після досягнення 10,13 років.

Українці, які прийняли рішення про усиновлення дитини, як правило, бажають усиновити дитину раннього віку. Так за період з 2006 року по теперішній час усиновлено 199 дітей із них до 3-х років – 143 дитини, що складає 72%. У 2017 році вже усиновлено 11 дітей, як правило це діти, які були залишені пологовому будинку. За останні два роки було залишено 20 дітей.

Значно меншою є чисельність громадян країни, які бажають усиновити дитину. Так, протягом 2017  року на обліку перебувало 4 сім’ї. Дві сім’ї вже всиновили дітей, 2 -  ще в пошуках дитини.

Громадяни України не готові всиновлювати дітей з вадами фізичного та розумового розвитку. Із 41дитини, яка перебуває на обліку служби тільки 23% дітей здорових, інші мають такі захворювання: «Синдром Дауна», «Дебільність», «Віл інфекція», «Снід», «Хронічний вірусний гепатит С», «Легка розумова відсталість», «Затримка психомовного розвитку» та інші хвороби.

Дослідження, які були проведені на державному рівні засвідчують, що усиновлювачі також орієнтуються на державну підтримку родин, які усиновили дитину.

Слід зазначити, що на відміну від інших форм сімейного влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, державна підтримка усиновлювачів була запроваджена тільки з 2009 року. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки сімей, які усиновили дитину із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» була запроваджена виплата одноразової державної допомоги при усиновленні дитини в розмірі, як і при народженні першої дитини, та соціальна відпустка усиновлювачами, які усиновили дитину старшу 3-х років, терміном 56 календарних днів, для адаптації дитини в сім’ї. Норми Закону набрали чинності з 01.01.2009 р.

З 2008 року запроваджений новий порядок  державного контролю за умовами проживання і виховання усиновлених дітей.

Так, відповідно до Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого Постановою Кабінету  Міністрів України від 08.10.2008 р. № 905,  служба у справах дітей за місцем проживання усиновлювачів щороку протягом перших трьох років після усиновлення дитини перевіряє умови її проживання та виховання, у подальшому – один раз на три роки до досягнення дитиною вісімнадцяти років. Протягом року спеціалістами перевірено 29 сімей із 51, які проживають на території району. Складено відповідні акти, порушень прав дитини не виявлено.

З 404 дітей, які були усиновлені по Заводському району за останні 25 років,  97 усиновлені іноземними громадянами. Більшість таких усиновлень припадає на 2001-2004, 2007 р.р.

За цей період громадянами  Італії та Іспанії усиновлено по 23  дитини, громадянами США - 18, Німеччини - 11, Франції – 8, Канади - 7, ще семеро дітей виховують громадяни Ірландії, Бельгії, Швейцарії, Ізраїлю, Перу.

Законодавством країни передбачено, що усиновлення іноземними громадянами дитини, яка є громадянином України, провадиться, якщо були вичерпані всі можливості щодо її усиновлення в країні, передачі під опіку, піклування чи виховання в сім’ї громадян України. Крім того, усиновлення дитини не може здійснюватись іноземцем, який не перебуває в шлюбі, за винятком, коли іноземець є родичем дитини.

Крім того дітей, усиновлених іноземними громадянами не було жодної дитини без виявлених патологій, тобто цілком здорових. Більшість дітей мали складні діагнози та  інвалідність. Всі діти після усиновлення мають українське громадянство, і змінюють його після досягнення повноліття за особистим бажанням.

Згідно із законодавством України, зокрема статтею 287 Сімейного кодексу України, облік усиновлених дітей, які проживають за межами України, і нагляд за дотриманням прав до досягнення ними вісімнадцяти років за дорученням МЗС України здійснює відповідне дипломатичне представництво чи консульська установа України за кордоном, відповідно до положень Консульського статуту України, Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року, двосторонніх Консульських конвенцій та законодавства країн перебування.

Але за останні 10 років вдалося докорінно змінити тенденцію попередніх років щодо переважання міждержавного усиновлення над національним. З 2010 року в районі жодної дитини не усиновлено іноземними громадянами.

При проведенні обстежень сімей, які усиновили дітей у спеціалістів служби виникали проблеми, пов’язані з дотриманням таємниці усиновлення, особливо, коли усиновлені діти досягли досить дорослого віку.

Слід зауважити, що зі зміною порядку контролю з боку держави за умовами виховання й розвитку усиновлених дітей постає нагальна необхідність визначення критеріїв та розробки механізму перевірки родин, які усиновили дитину, а також питання дотримання таємниці усиновлення, яка, на відміну від інших країн світу існує в Україні. Існування таємниці усиновлення не відповідає вимогам Конвенції ООН про права дитини, 8 стаття якої визначає право кожної дитини на збереження індивідуальності, включаючи ім’я та сімейні стосунки.

На практиці збереження таємниці усиновлення практично неможливе, насамперед, при оформленні за місцем роботи усиновлювачів відпустки по догляду за дитиною до 3-х років, постановці на медичний огляд тощо. Дискусійним в суспільстві залишається питання чи повинна знати дитина, що її усиновили. Для багатьох усиновлювачів існує проблема коли і в якій формі сказати дитині, що вона усиновлена.

Вирішення питання існування чи зняття таємниці усиновлення потребує не стільки законодавчого вирішення, скільки створення системи психолого-педагогічної допомоги усиновлювачами в частині надання інформації дитині про факт її усиновлення. 

Службою постійно вживаються заходи щодо популяризації усиновлення дітей. Спеціалісти служби брали участь у засіданні круглих столів, проведено роз’яснювальну роботу з працівниками самоорганізації населення.

Разом з тим існує ряд проблем щодо взаємодії та координації дій керівників служб, установ, де перебувають діти, судових органів.

Через недостатнє фінансування неможливо в повній мірі проводити соціальну рекламу, інформаційні кампанії,тощо.          

Але, як свідчить практика, усиновлення,  у тому числі і міждержавне, слугує вищим інтересам дитини, оскільки тільки сім’я може забезпечити її повноцінний розвиток та виховання.